Головна

Дорогі учні! Шановні батьки!

Ось і знову дистанційка. Але головне здоров'я та безпека наших дітей. Бажаю всім здоров'я та плідної праці!

Дорогі учні! Шановні  батьки!

Щиро вітаю вас зі святом Останнього дзвоника – святом прощання зі школою! 
Для  школярів 1-8 класів він сповіщає про чудовий відпочинок на канікулах, сповнений яскравих вражень. Тож бажаю Вам гарно відпочити, набратися духовних і фізичних сил перед початком нового етапу навчання.
Для вас, випускники, цей дзвоник справді є останній. Залишаються позаду ваші шкільні роки – найбільш безтурботна та щаслива пора життя, сповнена мрій та сміливих планів.
Ви вирушаєте у самостійне доросле життя. Бажаю, щоб цей шлях був щасливий, сповнений гарними подіями і здобутками. Вірю, що ви реалізуєте власні здібності, таланти, побудуєте власну успішну долю, будете гідними творцями свого життя і справжніми патріотами своєї країни! Бажаю вам впевненості у власних силах, невичерпного завзяття та здійснення всіх ваших мрій. 

Дослідницько-пошукова робота на уроках історії та в позакласній роботі.

Опис досвіду роботи.

 Сучасна якісна шкільна освіта неможлива без дослідницької роботи учнів. Щоб дитина сформувалась як самодостатня освічена особистість, необхідно розвивати та вдосконалювати її дослідницькі здібності. У зв’язку з цим актуальною стає підготовка учнів, вироблення в них умінь і навичок дослідницького пошуку, що є важливим чинником навчального змісту предметів суспільних дисциплін. Це надзвичайно важливо, оскільки найміцніші знання здобуваються самостійно, в ході власних творчих досліджень. Виходячи з цього, моє  завдання, як вчителя, - обрати педагогічні стратегії, що забезпечать здатність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні проблеми. Моя мета: виявлення і підтримка схильних до занять дослідницько-пошуковою діяльністю учнів, розвиток їхніх інтелектуальних здібностей, набуття вмінь і навичок самостійної роботи. Вважаю, що найбільш дієвим засобом досягнення цієї мети - формування дослідницько-пошукової компетентності учнів як на уроках, так і в позаурочний час. Залучення школярів до дослідницько-пошукової діяльності дає змогу з успіхом розв’язувати багато освітніх проблем – наприклад, пов’язані з індивідуальним підходом, рівневою диференціацією, створенням позитивної навчальної мотивації, професійною орієнтацією. Проблема організації дослідницько-пошукової роботи  в різних аспектах розроблялась у працях сучасних вчених А. Альбрехта, К. Баханова, С. Васильєвої, В. Голобородька, Л. Задорожної, В. Паламарчука, О. Пометун, А. Сиротенка та інших. Сутність досвіду полягає у тому, що учні виступають у ролі дослідників, тобто самостійно виокремлюють та визначають проблему, формулюють гіпотезу її розв’язання, знаходять методи її розв’язування, виходячи з відомих даних; аналізують, порівнюють та оцінюють отримані результати, роблять висновки й узагальнення, усвідомлюють провідні поняття й ідеї, а не одержують їх у готовому вигляді. Метод спрямований на засвоєння учнями всіх етапів проблемно-пошукової навчальної діяльності, розвиток дослідницьких умінь, аналітичних і творчих здатностей. Формування дослідницько-пошукових вмінь у школярів - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому моє завдання, як вчителя-керівника - поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням учнями дослідницьких завдань; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи. Із свого досвіду, роблю висновки, що процес учіння стає набагато результативнішим, якщо його організувати у співробітництві. Вчитель виступає як організатор, який знає і розуміє інтереси, потреби та можливості кожного учня.

 В організації дослідницько - пошукової роботи учнів дотримуюсь таких важливих, на мою думку, правил:

• зміст дослідження обов'язково повинен поєднуватися з навчальною метою, загальними потребами суспільства та питаннями сьогодення;
•  дослідження - безперервний процес, його не можна виконати за кілька днів;
• науково-дослідницька діяльність - обов'язково керований процес.

Під час дослідницько-пошукової діяльності ставлю перед учнями такі завдання:

-         формування культури історичного мислення,наукових поглядів;

-         здатність із потоку інформації виділити найголовніші події, описувати їх та критично мислити;

-         ґрунтовно аналізувати джерела,застосовувати свої знання та міркування, аргументувати особисті погляди.

Виступаючи в ролі вчителя-консультанта, допомагаю учням із вибором теми дослідження, пошуку нових варіантів рішень, зборі матеріалів. Узагальненні отриманих даних і підготовці проекту та його захисту. Робота над дослідницькими темами може бути як індивідуальною, так і груповою. Під час вибору теми дослідження враховую такі чинники:

-         тема має бути цікавою для учнів, повинна захоплювати ії;

-         тема має бути здійсненною, а  розв’язання її принести реальну користь учасникам дослідження;

-         тема має бути такою, щоб робота могла бути виконана відносно швидко.

Крім того, обираючи тему, треба враховувати:

-         можливий рівень розв’язання завдань (обрана тема повинна відповідати віковим особливостям);

-         бажання і можливості (наявність необхідних засобів і матеріалів).

Коли тема обрана, допомагаю учням знайти шляхи, які ведуть до досягнення мети. Збирання матеріалу найчастіше зводиться до роботи  з літературою.  Дослідження починається із встановлення основних понять, які стосуються теми, що вивчається, використовуючи словники та енциклопедії. Складання бібліографії, що дозволяє визначити кількість публікацій з теми, що цікавить, тимчасові рамки публікацій, найбільш цитованих авторів. Публікацію краще конспектувати під час читання. Іноді важливо переписати висновки автора у тому вигляді, які подаються у роботі. Під час написання повідомлення використовується певний порядок викладу, зіставлення, доповнення або уточнення, узагальнення та висновок.

     За підсумками роботи учні готують творчі звіти, які презентують на конференціях, семінарах,  засіданнях «круглих столів». Це обов’язкова умова даного виду діяльності, оскільки під час презентації видно досягнення та недоліки, без цього дослідження не може вважатися завершеним. У ході захисту учень вчиться озвучувати одержану інформацію, вчиться доводити свою точку зору. Візьмемо, наприклад, урок з історії України у 8 класі «Українські землі в системі міжнародних відносин». Для того, щоб глибоко дослідити цю тему, необхідно добре вивчити матеріал та документи, які б підтверджували хід тих чи інших подій. Для опрацювання матеріалу клас ділиться на невеликі групи, кожна з яких буде досліджувати більш конкретну проблему у контексті головної. Таким чином створюються три групи, які досліджують питання:

1.     Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи.

2.     Зовнішня політика Гетьманщини.

3.     Відносини між Українською державою та Московією.

Завдання даються учням на початку вивчення теми «Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVІІ ст.», таким чином учні матимуть достатньо часу для підготовки проектів. Протягом цього часу учні досліджують проблему, опрацьовують відповідну літературу та документи. Останній етап дослідження – підбиття підсумків дослідження. Під час захисту проектів кожна група учнів має виявити свою власну точку зору щодо дослідження проблеми, аргументувати її та довести. Використавши всі аргументи «за» і «проти», учні доходять до висновку: «Завдяки гнучкій зовнішній  політиці Богдана Хмельницького в роки національно-визвольної війни Україна змогла утворити й зберегти свою державність». Під час вивчення теми «Українське козацтво у першій чверті XVІІ ст. Гетьман  П. Конашевич-Сагайдачний», учні досліджують діяльність Конашевича-Сагайдачного за такими питаннями:  Сагайдачний –воїн-оборонець; Сагайдачний –політик; Сагайдачний – меценат і покровитель культури. Результати своєї діяльності вони презентують на уроці. Участь школярів у дослідницькій діяльності допомагає їм усвідомити роль історичних знань. Спільна діяльність сприяє зростанню культури міжособистісних стосунків, вихованню толерантності, здатності співпрацювати, потягу до партнерських стосунків. Учні мають можливості використовувати знання з інших предметів, набувають досвіду роботи з комп’ютером, різним програмним забезпеченням, обмінюються досвідом. Формуються навички роботи з пам’ятками та інструкціями. Успіх сприяє самоствердженню і вмінню презентувати себе, адже старшокласники обов’язково пишуть реферати, до них виготовляють буклет, мультимедійну презентацію і свою роботу захищають. Дослідницькі завдання бувають групові та індивідуальні. Індивідуальні дослідження використовую під час опрацювання історичних документів, при цьому використовую алгоритм:

1. Опрацюйте документ за планом.

2. Знайдіть на карті підручника ( атласу), у запропонованій ілюстрації, фотографії підтвердження фактам, які ви дослідили у документі.

3.Доповніть свою розповідь текстом параграфу.

 Широко застосовую  дослідницько-пошуковий метод в позакласній роботі. Дослідницькі проекти «Історія села», «Історія школи», «З попелу забуття», «Слава України», «Доля родини в долі України», «Культурна спадщина мого народу», «Книга пам’яті», «Випускники школи»  зроблені за допомогою індивідуальної та групової дослідницько-пошукової роботи.

Під час навчання учнів дослідницько-пошукової діяльності необхідно:

- підійти до роботи творчо;

- не стримувати ініціативу дітей;

- заохочувати ініціативність, уникати прямих інструкцій, привчати дітей діяти незалежно;

- пам’ятати про головний педагогічний результат – не робити за учня те, що він може зробити сам;

- не поспішати з винесенням оцінювальних думок, пам’ятати, що краще десять разів похвалити ні за що, ніж один раз ні за що розкритикувати. Мої учні знають, що не існує абсолютно правильної або абсолютно неправильної думки, але завжди є власна думка. Талановитому учневі завжди говорю, що він талановитий. Упевнена, що моя віра в нього дасть йому сил і він з більшою упевненістю в себе ще більше працюватиме над собою.

Найбільше людина цінує те, що дісталося їй важкою працею. Самотужки здобуті знання залишаються в пам’яті на все життя. Як учитель, я постійно в пошуку, вдосконалюю свої знання і методи впродовж усіх років роботи.

Лемки в Ридодубах.

  Хто такі лемки жителі маленького села з мальовничою назвою – Ридодуби, що за 3 км. від села Білобожниці та 12 від Чорткова, знають не з розповідей та підручників, а на власному досвіді. Як пише Боднарчук Юлія Сергіївна у праці «Особливості розселення й адаптації на Тернопільщині українського населення депортованого з території Польщі (1944-1947 рр.)» - «У Білобожницький район на місце 1363 польських родин, які виїхали, прибули 976 родин переселенців. У селах Полівці, Джурин, Слобідка Джуринська, Ромашівка, Бичківці, Ридодуби, Скородинці та Білобожниця оселилися надсянці, у селах Базар, Ромашівка, Біле, Білий Потік – холмці. На той час село Ридодуби входило до складу Білобожницького району. Для місцевого населення,  не зважаючи на те, звідки вони прибули, всі вони були лемки.

З села Жешів, Перемишлянського повіту в Ридодубах оселилося 12 родин: Галаки, Гахи, Кордуплі, Равчики, Батицькі, Храпи, Лозинські, Тимці, Міщихи, Каплуни, Кастранці. Були ще родини з Лодинки – Горішньої - Бобки, з Волі Циклинської – Кулики. Ті родини, що прибули  першими (Вітрушинські), були заможними, все привезли з собою: худобу, реманент, одяг, продукти харчування. Там, вдома, їм дозволили забирати все. Переважно заможні господарі, мусили освоюватися на нових землях. Селилися в пустих будинках поляків, що виїхали.  Ті, що приїхали в 1947 році, були дуже бідними. Везли їх в товарному поїзді, висадили на станції Джурин. Дальше вони самі мусили шукати собі житло. Селились по декілька родин у одній хаті.  Дослідник, Юліан Тарнович, що написав кілька книг про лемків, одна з них «Ілюстрована історія Лемківщини», стверджує: «Лемко до всього здібний, розуміється - доброго: що очі бачать-руки роблять, він підприємливий, хвацький та чесний. В біді рятують себе взаємно, помагають собі, поважають і шанують себе та свою окремішність. Вдача лемка загартована, тверда, рішуча та статично-розважна». Завдяки таким якостям, переселенці зуміли призвичаїтись на нових землях, побудувати хати, виростити дітей. Місцеве населення по-різному зустріло переселенців: хто насмішливо, а хто допомогав чим міг, але сутичок не було.

  Хоч як важко було переселенцям та не забували своїх звичок, традицій, а особливо – пісні. Лемки на Україні переконалися, що розвиток їх культури можливий лише в єдності з українцями. На сільських весіллях поряд звучали українські пісні та лемківські.

  Вчитель музики Ридодубівської школи Процьків В. «загорівся» ідеєю створити лемківський хор. Сільський хор «Візерунок Лемковини» постав у  1976р. . За короткий час хор став широко відомий не лише в районі, а й в області.  Після трагічної загибелі керівника хору Володимира Петровича Процьківа, його справу продовжило подружжя Подольчуків: Орест Онуфрійович та Віра Омелянівна, викладачі вокалу та хорової справи Чортківського педагогічного училища. Вони шліфують кожну пісню, розкривають її образ, зміст, тему та ідею, щоб донести до слухача з найтоншими нюансами в простій дохідливій інтерпретації. Чимала частина репертуару хору звучала в їхній обробці та оранжировці. Велику частку в чудове звучання хору вносили своєю запальною, віртуозною грою на баянах концертмейстери - Ярослав Капуста та Богдан Тракало.

У 1979 році хор стає дипломантом обласного конкурсу ім. Соломії Крушельницької, у 1980 - переможець обласного огляду, присв’яченого 40-річчю Перемоги. Цікавою та різноманітною була програма хору: на вимогу часу пісні, що славили Леніна, комуністичну партію, але особливою популярністю користувалися ліричні та жартівливі пісні. Коли звучали «Як єм йшов я з Дебричева», чи «Дай ня мамко», чи «Ой плили гусоньки» - глядачі нагороджували хористів бурхливими оплесками, влаштовували овації. У 1988році «Візерунку Лемковини» присвоюють звання Народного самодіяльного хору. Закоханість у пісню - притаманна риса кожного з 50 учасників колективу. Що заставляло цих людей залишати свою домашню роботу, дітей, буденні справи і після важкого трудового дня йти на репетиції. Тільки - закоханість у пісню. Адже вона, пісня, є самою душею народу, його історією, його майбутнім.

  Переважна більшість учасників хору-трудівники колгоспу ім. Постишева:

Софія Кулик та Ганна Ткач - буряководи, Йосип Боровський - їздовий, Фрідріх

Вербіцький - комбайнер…, список можна продовжувати та продовжувати, про

всіх 50 поіменно згадати… Зичайно, не всі були лемками, але виступати в лемківському хорі, було престижно. Медпрацівник Марія Драган, продавець Олександра Довбенько, бібліотекар Леся Пеняк, водій міжколгоспної будівельної організації Роман Бриндьо і, звичайно ж, сільські вчителі: Володимира Вербіцька, Ольга Копель, Ярослава Деренюк, Надія Кутрик, Галина Щенсна, Ганна Підперигора - кожну вільну хвилину віддавали своєму захопленню-лемківській пісні.  До цих пір пам’ятають  у селі солістів хору: Петра Кулика, Лесю Пеняк, Віру Костик, дует Люсі Вербіцької та Ярослави Деренюк  і неповторних Подольчуків. Співали у хорі цілими сім'ями: Зеновій Ткач з дружиною Володимирою, Андрій Кулик та дружина Софія, подружжя Вербіцьких ,Градових, Деренюків, Роман та Марія Куці. До речі, Роман Куций, більше тридцяти років завідував сільським клубом, завдяки його енергії про Ридодубівський клуб гриміла слава на всю округу. Потрібно сказати, що керівництво колгоспу (голова Турко А.М.) дбало за хор і всіляко спияло в поїздках, придбало лемківські костюми, в яких учасники хору виглядали особливо колоритно.

В серпні 1982 року лемківський хор звітував на ВДНГ  у Києві, творчий концерт також відбувся у Музеї архітектури та побуту УРСР. Гарячі оплески, багряні букети квітів дарували глядачі сільським митцям. Надзвичайно тепло приймали глядачі дует матері і сина Віталія та Ярослави Деренюків, батько – Борис Деренюк також активний учасник хору.

  У 1991 році  хор «Візерунки Лемковини» був запрошений на Міжнародне

фольклорне свято «Лемківська ватра», що відбувався  за сприяння об'єднання лемків у  Ждині Малопольського воєводства ( Польща ).

   У цьому ж році, хор побував на фестивалі художньої самодіяльності національних меншин України у м. Маріуполі. З яким щирим захопленням, непідробленим подивом зустрічали жителі його робітничого міста виступи хору. Після концерту не розходились, розпитували про все: про життя, роботу, дім, родину і про жовто-синій прапор, який привезли із собою хористи, робили спільні фотографії.

  В тяжкі роки економічної нестабільності не зміг вистояти сільський хор, припинив своє існування.  Але тішить те, що його естафету підхопив ансамбль лемківської пісні «Яворина» міста Чорткова. А у Ридодубах, як і раніше, на святах, весіллях поруч звучать українська та лемківська пісня…

 До сьогодні лемки в Ридодубах не забувають свій рідний край, звичаї та традиції. На Різдвяну вечерю, варять свої національні страви, рецептами яких діляться з односельчанами. Зокрема, цибульник, припав до смаку і його вже готують в багатьох родинах. Загадкою для родини Солтисів був інструмент, що висів в коморі. Його  привезли дід з бабою, так і висів він на цвяшку в коморі, коли перебиралися на нову хату, інструмент взяли з собою. Довідатись допоміг випадок. Коли Солтиси побували в Карпатах, то побачили свій інструмент. Це – гребінка, якою місцеве населення збирає ягоди чорниці. Скільки років сім’я зберігала річ, навіть не знаючи про її призначення, тільки тому, що ця річ була з їхнього далекого дому. Дитиною був Володимир Бобко, коли їхню родину виселили з Лодинки – Горішньої, але краєвиди дитинства назавжди вкарбувалися в пам’ять. Минулого літа (2017р.) діти відвезли батька до рідних місцин. Не має зараз там села, але пан Володимир  відшукав місце, де була їхня хата, згадував прізвища сусідів, а криничка в лісі є до цих пір. Діти горді, що змогли виконати прохання батька, адже це і їхня земля.

                                    Флешмоб - інноваційна форма

 позакласної роботи з екологічного виховання

Ми живемо в цікаву епоху, коли зміни стрімко набирають обертів, а це означає, що нам треба: по-перше, бути обізнаними в них, тримати руку на пульсі життя, а, по-друге, гнучко адаптовуватися до нових умов.

І ті, хто не зможе (чи не схоче) так же швидко змінюватися, повторять долю «динозаврів». Сьогодні молодь є інтелектуальною, творчо-розвиненою частиною нашого суспільства. Педагогу, який здійснює виховну роботу, щоб бути цікавим для молоді, слід проявляти при запровадженні тих чи інших сучасних форм роботи креативність – це здатність знаходити рішення в нестандартній ситуації, а також це спрямованість на нове й уміння глибоко усвідомлювати власний досвід.

Не так давно до нашого лексикону увійшло слово «флешмоб». Слово це чули, напевно, вже всі без винятку громадяни, що мають телевізор, інтернет або радіоприймач. Підсвідомо з контексту, в якому уживається дане слово, нескладно здогадатися, що цей термін означає які-небудь масові дії.

Флешмо́б (англ. flash mob — «спалахуючий натовп», flash — спалах, mob — натовп) — це заздалегідь спланована масова акція, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує заздалегідь узгоджені дії (сценарій).

 Типові поняття флешмобу: - акція - дія, виступ, конкретне кінцеве втілення сценарію.  Сценарій флешмобу можна придумати який  завгодно, відповідно до мети, яку ставите перед собою. Флешмоб поділяється на категорії:

Рекламного характеру, Вітальні, Презентаційні, Благодійні тощо.  Ті, в свою чергу поділяються на стилі: 1) Танцювальний, 2) Вокальний, 3) Вокально-танцювальний, 4) Акробатичний, 5) Спортивний (також с атрибутикою: м’ячі, стрічки, ракетки тощо), 6) Театральний, 7) Арт-моб, 8) Фан-моб та інші флешмоби за інтересами. Вигадати  флешмоб не так і складно, якщо є фантазія і однодумці. Молодь постійно змінює та розширює межі класичного флешмобу. В Україні флешмоби набули популярності з 2008 року. Психологи відзначають позитивність флешмобів, адже вони позитивно впливають на психологічний стан учасників, сприяють вираженню емоцій, допомагають звільнитися від скутості, розвивають навички самоорганізації і водночас почуття колективізму.

Ми з учнями неодноразово проводили різноманітні флешмоби: «Зробимо Україну чистою», «Чисте дозвілля для України», «Не рубай ялинку», «Я годую птахів»

Отже, флешмоби допомагають учителеві урізноманітнити позаурочну роботу з учнями, осучаснити її, долучитися до спільного дійства. До того ж тематика таких акцій може бути різноплановою, що дозволить педагогу максимально зацікавити дітей будь-якого віку.

Наша шкільна родина

                                       

                          Використання інтерактивних         технологій на уроках географії         

Однією з умов підвищення ефективності вивчення географії в сучасній школі є побудова процесу навчання на технологічній основі з урахуванням ідей гуманізації навчання та гуманітаризації географічної освіти. Це гарантує досягнення результатів навчання, спрямованих на «формування освіченої творчої особистості», що передбачено стандартом освіти. Для цього необхідно створити комфортні умови навчання, де кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

В.Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини.

     З метою розвитку особистості дитини я використовую інтерактивні методи у навчально-виховній діяльності. Ці методи набули поширення в практиці американської школи наприкінці ХХ ст. Дослідження, проведені Національним тренінговим центром США показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише свідомість, а й на його почуття.

     Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це – співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними об’єктами навчання. На своїх уроках намагаюся бути організатором процесу навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення, виховуються почуття толерантності.

     Розробку елементів інтерактивного навчання можна знайти в працях  В.Сухомлинського, творчості вчителів – новаторів 70-80-х рр.

     Однією з таких вправ є «Мозковий штурм». Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок всіх учасників. Як свідчить практика, шляхом «мозкового штурму» всього за кілька хвилин можна визначити десятки ідей. На уроці називаю тему дискусії і запрошую учнів узяти участь у обговоренні шляхом «штурму», який організовую за такими етапами:

•    Усі учасники пропонують ідеї щодо розв'язання порушеної проблеми.

•     Ідеї записуються на дошці.

•   Якщо група вважає кількість поданих ідей достатньою, запис їх припиняється.

•  Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються і відбираються.

•     Вибираються ті, що можуть допомогти розв'язати порушену проблему.   

 Під час проведення «мозкового штурму» дотримуюся таких правил:

•    збираю якомога більше ідей щодо розв'язання завдання або проблеми;

•    змушую працювати уяву учнів, не відкидаючи жодної ідеї;

•     подаю кілька своїх ідей або розвиваю ідеї інших;

•     не обговорюю і не критикую ідеї інших.

     Наприклад, під час проведення уроку у 6-му класі на тему «Основні форми рельєфу Землі. Гори.» для мозкового штурму пропоную запитання: «Як, на вашу думку, виникають гори»? Серед відібраних ідей аналізуються ті, які найближчі до істини і формується спільна думка.

    Робота у великій групі (тобто з усім класом) - навчальний метод, коли вся група обговорює ідеї чи явища, що стосуються певної теми.

    Намагаюся уникати «закритих» питань, на які можна однозначно відповісти «так» чи «ні», ставлю відкриті питання, що починаються з «як?», «чому?», заохочую учнів висловити свої думки, судження, почуття. Демонструю увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання чи висновок.

    Дуже важливо на уроках залучати всіх учнів. У цьому допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон».

    «Коло ідей» — учні, сидячи у колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, при вивченні теми «Господарство України» у 9-му класі учні висловлюють свою позицію щодо того, які галузі господарства потрібно розвивати в країні. Обов’язково обґрунтовувати свою думку.

    «Мікрофон» -  по черзі викликаю учнів, які імітують «говоріння» у мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон.

         Проводжу роботу в малих групах. Більшість завдань виконуються в малих групах або парах. Ця форма роботи корисна для формування навичок участі у дискусії. Більшості учнів легше висловитися в невеличкій групі, до того ж цей метод дає можливість заощадити час, бо відпадає потреба вислуховувати кожного учня у великій групі. Заняття в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спіл¬кування і співпраці. Дискусії малими групами стимулюють роботу в команді, виховують почуття терпимості й поваги до думки інших. Формую невеликі групи (п'ять-сім учнів), об'єдную їх різними способами:

• прошу учнів розрахуватися на першого, другого, третього, четвертого, п'ятого...;

•   роздаю учням різні картинки з тваринами, рослинами, кольоровими папірцями тощо;

•    розподіляю за порами року;

•    об'єдную із сусідом, сусідкою по парті та учнями ближніх парт.

     Наприклад, при вивченні металургії у 9-му класі розділяю клас на 4 групи: «історики», «економісти», «географи» і «екологи». Кожна група готує запитання сусідній по їх профілю, тобто 1) про історію розвитку галузі; 2) про умови розвитку галузі; 3) про принципи розміщення підприємств; 4) про екологічні проблеми, пов’язані з галуззю. Після опрацювання запитань відбувається обговорення.

     Метод «займи позицію» допомагає вести обговорення дискусійного питання в класі. Використовую його з метою надання учням можливості висловитися та практикуватися в навичках спілкування. Таким способом обговорюємо проблему доцільності розвитку атомної енергетики в Україні під час вивчення теми «Електроенергетика».

Метод «Прес» використовую у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію щодо суспільної чи економічної проблеми, яка обговорюється. Метод надає можливість навчитися аргументовано, в чіткій і стислій формі формулювати і висловлювати свою думку з дискусійного питання.

    Метод «Прес» має таку структуру та етапи.

1. Позиція «Я вважаю, що...» (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору).

2. Обгрунтування «...тому що...» (наведіть причину виникнення цієї думки).

3. Приклад «...наприклад...» (наведіть факти на доказ вашої думки, вони підсилять вашу позицію).

4.    Висновки «Отже, я вважаю...» (узагальніть свою думку, про те, що необхідно робити).

     Виявити різні позиції щодо певної проблеми або суперечливого питання дає можливість застосування методу дискусії. Щоб дискусія була відвертою, створюю в класі атмосферу довіри і взаємоповаги, і тоді всі учні класу включаються в розумову діяльність і розвивають свої здібності. З цією метою пропоную учням дотримуватися таких правил:

• Висловлюватись по черзі, не перебиваючи того, хто говорить.

• Критикувати думку, а не особу, яка її висловлює.

• Поважати всі висловлені думки.

• Не сміятися, коли інший говорить, за винятком випадків, коли хтось жартує.

• Не змінювати теми дискусії.

• Заохочувати до участі в дискусії інших.

     Для дискусії пропонуються суперечливі питання. Наприклад, у 9-му класі при вивченні хімічної промисловості обговорюється питання «Чи варто в Україні розвивати хімічну промисловість?».

      З метою розвитку навичок ведення дискусії застосовую метод «Акваріум», суть якого полягає в поділі учнів на дві-три групи для виконання ними певного завдання. Гра проходить так. Одна з груп сідає в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники цієї   групи   починають   обговорювати   запропоновану   проблему,   а   всі   інші спостерігають за обговоренням. На цю роботу відводиться 3—5 хв., після чого група займає свої місця, а вчитель пропонує класу відповісти на запитання: Чи погоджуєтесь ви з думкою групи? Чи достатньо вона аргументована? Який з аргументів найбільш переконливий?

     Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію. Усі групи мають по черзі побувати в «Акваріумі», і результати їх роботи обговорюються в класі.

    Великий інтерес у дітей викликає урок-вікторина. Під час проведення такого уроку використовуються запитання, підготовлені самими учнями у групах або ж запропоновані вчителем. Основною вимогою до запитань є їх пізнавальність.

    Уроки-вікторини найчастіше проводжу у 6-му класі як уроки узагальнення знань, наприклад по темі «Гідросфера».

    Активізації  розумової діяльності учнів сприяє  самостійна робота з вивчення певних тем і складання запитань, на які в тексті немає прямої відповіді, що змушує вдумливо читати текст, осмислювати його. Роботу цю урізноманітнюю, наприклад виділяю своєрідні опорні слова, що визначають основний зміст, розкривають суть явища або процесу, а учням пропоную скласти за опорними словами розповідь.

    Особливо велике значення для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії має навчання їх прийомів роботи з підручником, атласом та контурною картою. На уроках ознайомлюю з усіма видами карт, схемами, додатками. Коли матеріал простий і доступний, використовую самостійну роботу за підручником у парах чи групах, поєднуючи з бесідою.

    Якщо матеріал уроку тісно пов’язаний з попереднім й учні краще підготовлені до його засвоєння, бесіда може мати проблемний характер.

    Для кращого розуміння певних ознак чи явищ використовую метод пошуку аналогій. Це узагальнення певних ознак чи властивостей одних предметів і пошук подібних властивостей інших. Аналогії можуть бути прямими, символічними, фантастичними. Використання аналогій у творчому процесі розвиває логічне мислення, пам’ять, увагу, фантазію дитини.

    На етапі закріплення вивченого матеріалу використовую кросворди та ігри: «Хто більше знає», «Поле чудес», вікторини, прийом «П’ять речень», а також складання сенкенів.

    На уроці, в залежності від кількості учнів, об’єдную їх у пари, трійки та групи. Усе, що пропонують учні, обговорюємо. Допомагаю учням опрацювати інформацію, прийняти власні рішення. Спостерігаю, щоб жоден з учнів не залишився поза обговоренням. Для забезпечення швидкого та ефективного включення учнів в інтерактивну діяльність даю учням пам’ятки, які містять опис діяльності в збірнику «Учись учитись». Робота в групах може бути організована на таких етапах уроку, як актуалізація, вивчення нового та закріплення вивченого матеріалу. На етапі мотивації навчальної діяльності застосовую метод асоціювання, вправу «Мікрофон», «Мозковий штурм». Ці вправи дають можливість учням вільно висловлювати свої думки.

    На інтерактивних уроках залучаю учнів до визначення мети уроку, тобто очікуваних результатів. Важливо, щоб учень не тільки знав,  розумів, чого він досяг, а й чого він хотів би досягти на наступному уроці.

    Необхідну інформацію для роботи на уроці учні можуть отримувати під час міні-лекції, роботи із роздатковим матеріалом, виконання домашнього завдання, викладу повідомлення учнем, опрацювання матеріалу підручника.

    Метою інтерактивної вправи є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Після того як учнів об’єдную в групи, проводжу інструктування – розповідаю про мету вправи, чітко даю завдання, вказую час на виконання завдань та запитую, чи все зрозуміло. Намагаюсь надати дітям максимум можливостей для самостійної роботи: навчання в співпраці один з одним. В період презентації результатів вимагаю від учнів чіткої інформації.

    Під час роботи в групах учні  ведуть короткі записи чи  складають таблиці. Учень пише для себе, щоб визначити, запам’ятати, пояснити, обміркувати інформацію або власні ідеї. Виклад думок на папері оцінюю. Кожен учень незалежно від рівня підготовки бере участь у розв’язанні колективної проблеми.

    На уроці після вивчення нової теми пропоную учням скласти різноманітні завдання для іншої групи, а якщо трапляється так, що суперники не можуть відповісти – відповідають самі. Можна запропонувати учням завдання творчого характеру, наприклад скласти кросворд з теми.

    Під рефлексією психологи розуміють самоаналіз, розмірковування над тим, що людина знає, думає, міркує. На цій стадії учень перетворює нові знання на власні, оскільки висловлює їх своїми словами. В кінці уроку повертаємося до записів на дошці, зроблених на початку уроку, уточнюємо, що зі сказаного підтвердилося, чи досягли поставленої перед собою мети, чому навчилися.

    Обов’язково звертаю увагу на невербальні комунікації – стан душі кожного учня, з яким закінчують урок. Намагаюся зняти напругу, а також поставити нову мету для освітньої діяльності, причому учні самі беруть на себе зобов’язання щодо подальших дій. Для кращої організації навчальної діяльності на уроці рекомендую в зошиті написати резюме, дати відповіді на запитання: що сподобалося на уроці?, що не сподобалося?, чи задоволені ви собою?, поставте оцінку собі та дайте собі завдання.

    Інтерактивні методи навчання дають можливість активізувати мислення учнів, залучати учнів до плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагає ставити свої запитання та формувати власну думку.

    Впровадження інтерактивних методів у практику роботи, разом з тим, пов’язане з певними труднощами і проблемами. Насамперед, найчастіше доводиться стикатися з обмеженістю інформації, яку доводиться додатково готувати до уроку, недосконалістю підручників з географії, і, часто, з байдужістю учнів до вирішення проблем, які стоять на уроці. Основним недоліком групової роботи є різний рівень знань і можливостей учнів, що, в кінцевому результаті, впливає на результативність роботи всієї групи і створює психологічну напругу. Дискусію важко провести у тому випадку, коли учні в недостатній мірі оволоділи фактичним матеріалом по темі і тому не можуть аргументовано довести свою думку. До того ж підготовка кожного інтерактивного уроку вимагає значних затрат часу. Все це разом не дозволяє робити всі уроки інтерактивними. У кінцевому підсумку такими є окремі, найбільш зручні за темою уроки, або ж на уроці використовуються окремі методи інтерактивного навчання.

    Готуючись до кожного уроку, думаю над тим, щоб був побудований методично вірно, намагаюся, щоб урок на урок не був схожий. На своїх уроках намагаюся стимулювати творчий пошук, використовую різні методи і форми роботи,  прищеплюю учням навички самостійної роботи з книгами, картами; розвиваю навички роботи в групі, вміння слухати товаришів та висвітлювати свою думку; привчаю до дослідження, пошуку, спостережливості.